«Я не хочу иметь детей. Никогда»
134 767Познать себяРодителям
У меня было банальное детство. Мне читали сказки, которые заканчивались фразой: «Они поженились, и было у них много детей». Как и все маленькие девочки, я выгуливала своих кукол в детской коляске, укладывала их спать, кормила из игрушечной бутылочки. Такие игры еще с детства внушают ребенку, что быть женщиной — это прежде всего быть матерью. В моей семье традиция, складывавшаяся поколениями, сулила мне обязательный брак и создание семьи.
Такой стандартный, клишированный стиль жизни не навязывался в агрессивной манере, для моей семьи это просто всегда было и оставалось нормой. Родители даже представить себе не могли, что можно выбрать другой путь.
«А я не хочу детей»
Родители и не ждали видеть меня в роли домохозяйки, они просто исходили из постулата, что однажды я обязательно захочу стать матерью. Эта идея не давала мне покоя вплоть до подросткового возраста. К 17 годам я, однако, начала сомневаться.
В это время с друзьями мы постоянно затрагивали тему нашего будущего, надежд и желаний.
Какими только профессиями каждый не хотел овладеть, начиная от медсестры, заканчивая геологом. Но всех объединяла главная цель в жизни — построить семью. Их убежденность в этом вызывала во мне сочувствие и сильно резонировала. И тогда я говорила: «А я не хочу иметь детей». Я довольно быстро приняла эту мою глубоко укоренившуюся уверенность и, более того, научилась говорить об этом вслух.
Я пыталась переубедить себя, говорила, что это лишь очередной этап в моей жизни
Когда мне было 18, очередной Новый год был для меня вызовом. Сидя за столом, мы обсуждали беременность двоюродной сестры. И тут я заявила: «У меня детей не будет». Таким, может где-то бестактным, образом я поставила своих родителей перед фактом. Я намеренно сказала об этом, не оставляя никакого шанса на диалог. Это резкое заявление повергло сидящих за столом в ступор.
Я была «провокатором», «подростком не в ладах с собой», который не знал, о чем говорит.
Несколько лет я металась между своим решением и чувством вины. И внутри злилась на себя за то, что обидела своих близких. Втайне больше всего я хотела быть «нормальной».
В обществе укоренилось мнение о том, что материнский инстинкт — естественный для каждой женщины, и если ты его не испытываешь, с тобой что-то не так. Меня это огорчало. И я, как могла, старалась обуздать свое решение. Пыталась переубедить себя, что в конце концов изменю решение, так все вокруг мне говорили. Эти терзания меня изматывали. Мои первые серьезные отношения были с Луи, я пыталась планировать, представлять, как бы выглядела наша семейная жизнь. Безуспешно.
Но я быстро поняла, что это нежелание становиться матерью избавило меня от огромного давления. Между 25 и 35 годами нужно соответствовать образу счастливой женщины, а не отдаваться фантазиям о преданной матери, влюбленной в успешного мужа. Я наслаждалась жизнью.
В тот момент я жила на все 100. У меня было несколько отношений. И я никогда не говорила себе: «Пора успокоиться и найти уже человека, с которым можно создать семью».
«Как ко мне пришла идея о стерилизации»
Наверное, все случилось, когда я встретила Эдуарда. Я сразу объяснила, что заводить детей не планирую. Мы долго это обсуждали. Идея того, что мы будем только вдвоем, взяла в итоге верх над всеми вопросами о нашем будущем, о нашем виденье совместной жизни. Понемногу все сомнения начали исчезать. Он постепенно менял мнение и со временем отошел от навязанного обществом стереотипа о том, как должна выглядеть семья.
Сегодня он говорит, что не предпочел бы быть отцом, если бы это означало не быть больше вместе со мной. Но мне кажется, что его решение всегда может поменяться. Потому что даже сейчас, например, вопрос контрацепции для нас — острая тема. Я принимаю противозачаточные, но меня все больше начинает это раздражать. Я постоянно боюсь забыть принять таблетку и вообще, не хочу наносить ежедневный гормональный удар по своему организму.
Мне хочется, чтобы беременность даже не была возможна. Мне больше не хочется об этом думать. Я решилась на стерилизацию, но партнер был против. Такая радикальность, бесповоротный шаг его отталкивал, пугал. Он считал важным, что я могу передумать. В отношениях возникали недомолвки, мы не всегда были согласны друг с другом, но я всегда дорожила его поддержкой. Я знаю, что есть плечо, на которое можно опереться. Он помогает принять мой выбор, всегда принимает мою сторону, если меня открыто начинают критиковать. Он по-прежнему защищает наше решение жить без детей.
Нужно признать, мое решение вызывает неоднозначные реакции. Иногда меня напрямую спрашивают: «Ты не хочешь детей, потому что боишься потолстеть? Боишься, что не будет хватать денег? Или что ты не построишь карьеру?», будто бы счастье определяется только возможностью материнства или профессиональным ростом. Эти обвинения меня до сих пор ранят.
У меня нет принятого в обществе желания передать ребенку свои гены, свою историю, свою жизнь
Женщина, не желающая заводить детей, не интриганка, не эгоистка и не страдает нарциссизмом.
Я люблю свою работу, своего мужчину, свою жизнь такой, какая она есть. Но окружающие считают, что эти факты не оправдывают нежелание иметь детей. У моего выбора другие причины.
Взять на себя такую ответственность, как ребенок, его благополучие, его состояние, это обязательство на всю жизнь. У меня нет желания передать ребенку любой ценой свои гены, свою историю, свою жизнь. Я не считаю создание новых родственных связей обязательным условием счастья. Мне кажется, что я не смогу дать ребенку все, «поднять его на ноги» в полном смысле этого слова, жертвовать всем ради него. Я очень боюсь что-то сделать неправильно, научить его своим же ошибкам и недостаткам. Это слишком тяжелая ответственность, и я не готова брать ее на себя.
Бесполезно бороться с «это пройдет» или «биологические часы возьмут верх». Подобные высказывания говорят лишь об инфантильности и женоненавистничестве. Общество почему-то считает, что мое решение — необдуманное. Со мной общаются так, будто я не способна сама понять, что для меня лучше и что я действительно хочу от жизни.
Вокруг все хотят заставить меня думать, что однажды я почувствую материнский инстинкт, который сметет все мои убеждения. Я отрицаю эту идею. У меня не было детской травмы. Я обожаю своих племянников. Я никому не навязываю свое мнение, я не хожу по улицам со штандартом. Все, чего я прошу, — перестаньте меня осуждать.
Текст:Валентина Кузнецова
Новое на сайте
О желания до жалости: 5 компонентов любви — мнение философа
Феминизм, благотворительность и психотерапия: что нового во втором сезоне сериала «И просто так»
Как выйти из конфликта с «токсиками» и «энергетическими вампирами»
10 цитат Элизабет Кюблер-Росс, которые учат ценить жизнь и принимать смерть
«Вытащили маму из секты, но теперь она каждый день плачет из-за своей судьбы. Как помочь?»
Код успеха: что такое адаптивный интеллект — 5 способов развития
Вечная жизнь: нужно ли людям бессмертие — размышления философа
«Родители всю жизнь не учитывали мои интересы — теперь я сама не знаю, чего хочу»
що робити, якщо не хочеш дітей ❓
У сучасному світі основні пріоритети в системі життєвих цінностей у багатьох зміщуються в бік кар’єри, вільного способу життя.
І діти в цю картину світу не завжди вписуються. Від молодих жінок часто можна почути: «Не хочу заводити дітей!», «Не хочу вагітніти!», «Не хочу народжувати!». Вони народжують досить пізно або не народжують взагалі. Це не погано та не добре — це факт, який породило суспільством на даному етапі свого розвитку, абсолютно природна ситуація, причини якої, так чи інакше, криються в формованих суспільством глибинних установках людини. Адже людина, яка вільна від дітей, може користуватися ресурсами набагато активніше. А суспільство охоче надає ці ресурси і можливості тим, хто здатний ними скористатися.
З іншого боку, ця тенденція ще не стала основною. Саме тому жінку, яка вирішила не мати дітей в принципі або відкласти народження на невизначений термін, турбує, чи нормально не хотіти дітей. Вона стикається з нерозумінням з боку найближчого оточення. Звідусіль вона раз у раз чує «Ну коли вже?», «Онуків хочеться побавити!», «Годинник-то цокає!» і т.п.
Зрештою, людина цілком здатна вирішити самостійно, чи потрібно їй розмножуватися, і якщо так, коли це варто робити.
Чому я не хочу мати дітей: поширені причини
Жінки по-різному пояснюють, чому не хочеться дітей. Деякі причини лежать на поверхні, інші ховаються за більш соціально прийнятними або просто не усвідомлюються. Але це не змінює того факту, що кожна з них підсвідомо або явно виправдовує свої життєві установки перед собою і іншими людьми.
Я не хочу змінювати своє життя
Навіщо народжувати дітей, якщо життя вдало складається без них, а дитина буде тим вирішальним фактором, який змінить життя не в кращу сторону, змусить відмовитися від шансу побудувати кар’єру або реалізуватися в інший спосіб?
Безперечно, життя зміниться. Як мінімум, на найближчі кілька років матері доведеться відмовитися від звичного розпорядку, присвятивши більшу частину часу вихованню і догляду за дитиною. Ті жінки, які до цього не готові, щиро не розуміють, навіщо заводити дітей, коли світ тільки почав відкривати перед тобою безліч можливостей.
Зазвичай саме на той період, який традиційно вважається часом створення сім’ї і народження дітей, доводиться активний кар’єрний ріст, з’являється можливість подорожувати і проводити час так, як хочеться. Не у всіх є бабусі і дідусі, які бажають допомагати з онуками і сидіти з ними, поки мама будує кар’єру або пізнає світ. Так, деякі примудряються жити повним насиченим життям і в новому статусі, але досягається це завдяки допомозі з боку, жорсткої організації і самодисципліні.
На щастя, відмова від дітей на користь соціальних привілеїв вже не має безліч докорів з боку суспільства, як, скажімо, 30-40 років тому. Жінки, які хочуть будувати кар’єру, подорожувати, зустрічають не тільки критику, але і підтримку.
Я боюся відповідальності за чуже життя
Іншими словами «Не хочу мати дітей, тому що не зможу правильно виховати». Жінка розуміє, що після народження дитини вона відповідальна за неї. Саме мама, перш за все, готує маленьку людину до дорослого життя, від неї залежить, наскільки добре вона адаптується в соціумі, реалізується, чи буде відчувати себе щасливою чи ні.
І ось тому дівчина сумнівається у власних силах і здібностях до виховання.
Якщо вона має складний характер, то замислюється про те, чи зможе вона зробити дитину щасливою, не травмувати її психіку. Адже відомо, що якщо дитину критикують, вона не перестає любити того, хто критикує, але все менше і менше любить себе. Якщо жінка займає невисокий соціальний статус — чи зможе дитина досягти соціальних висот або так і залишиться «на дні». Якщо вона і батько дитини мало заробляють — чи зможе сім’я забезпечити гідний рівень життя для своєї дитини, чи не стане вона піддаватися глузуванням через невисокі доходи, відсутність будь-яких речей. Ці та інші думки крутяться в голові, викликаючи страх відповідальності за чуже життя.
Я боюся болю, погіршення стану свого здоров’я і зовнішності
Вагітність і народження дітей пов’язані з серйозними змінами в організмі жінки. Змінюється гормональний фон, зростає вага, трансформується форма грудей, з’являються розтяжки, збільшується навантаження на серце, хребет, інші системи та органи.
Перебудовується весь організм. Все це може супроводжуватися безліччю ускладнень, що природно може викликати страх.
Я не хочу повторення свого сімейного сценарію
Якщо дівчинка виросла в родині, де на неї чинили тиск, вже в дорослому стані вона може боятися повторення подібного сценарію. Такими можуть бути насильство в сім’ї, важке розлучення, токсичні відносини з матір’ю. Психіці завдали шкоди сказані батьками фрази: «Краще б я зробила аборт!», «Така ж недолуга, як твій батько!», «І в кого ти така?» — і подібні, постійно циркулюють в сім’ї і змушують дівчинку відчувати себе нікчемою, поганою. Подорослішавши, така дівчинка може говорити: «Я не хочу дітей взагалі!», «Не хочу сім’ю і дітей». І причина тут не в майбутній сім’ї і не в жінці, а в тому, що вона панічно не хоче дітей через проблеми, які тягнуться з власного дитинства.
Страх того, що генетичні захворювання передадуться майбутній дитині, теж відноситься до цієї причини. Рідко хто говорить «я не хочу дітей ніколи», скоріше, життєва програма просто відсувається до кращих часів.
Але в разі хвороб, що передаються у спадок, це може бути серйозно і дійсно назавжди. Якщо у родичів або у самої жінки є захворювання, які суттєво погіршують якість життя-це серйозний фактор, який застерігає від продовження роду.
У мене немає гідного партнера
Ця ситуація зустрічається часто-густо. Жінка бажає народити дитину і піклуватися про неї, але також хоче бачити поруч чоловіка, який буде опорою, відповідальним, люблячим, турботливим батьком. Чоловік може на даний момент взагалі бути відсутнім в її житті. Або ситуація така, що та людина, яка зараз поруч, на її думку не відповідає ролі батька. І вона або відмовляється від дітей взагалі, або чекає, коли з’явиться гідний партнер.
Навіщо мені дитина? Мотивація народження дитини
Мотиви, що приводять до рішення зачати дитину або відмовитися від продовження роду, можуть усвідомлюватися або не усвідомлювати, але всі вони зводиться до конструктивної і деструктивної мотивації.
Конструктивні мотиви гармонізують відносини в родині і є правильним базисом до народження дитини.
Дія ж деструктивних мотивів, незважаючи на соціально прийнятні цілі, прямо протилежна.
Деструктивні мотиви об’єднує те, що дитина розглядається не як цінність сама по собі, а як засіб досягнення будь-яких благ: матеріальних, фізіологічних, психологічних.
Приклади деструктивних мотивів:
- Страх перед абортом. В цьому випадку народження дитини — це спосіб збереження здоров’я і можливості мати дітей в майбутньому.
- Відповідність чужим очікуванням і громадській думці, так зване «не хочу дітей, але треба».
- Спосіб утримання чоловіка в родині.
- Спосіб поправити матеріальне становище за рахунок виплати допомоги, отримання материнського капіталу.
- Залучення уваги і поваги батьків за допомогою підвищення своєї соціальної ролі.
- Спосіб боротьби із самотністю.
- Дитина як новий життєвий етап, «життя з чистого аркуша».
- Дитина для власних батьків, щоб заповнити їх потребу в онуках.
- Спосіб самореалізації для підвищення своєї самооцінки (поєднується з високими вимогами до здібностями та досягненнями майбутньої дитини).
- Щоб було кому подати «стакан води» в старості, тощо.
Конструктивні мотиви, на відміну від деструктивних, ставлять дитини головною цінністю, а не засобом:
- Народження дитини як природний етап подружніх відносин.
- Прагнення стати матір’ю через психофізіологічну готовність.
- Прагнення дати життя новій людині — унікальній і неповторній.
Саме конструктивні мотиви оптимальні і повинні спонукати жінку до народження дитини.
Відстрочене материнство
Чому я не хочу дитину і що робити, якщо раптом потім захочу — ось про що варто запитати себе жінці. Відповідь дозволить не тільки розібратися в собі, а й попередити незворотні наслідки.
На щастя, раніше відмовившись від народження дітей, можна обзавестися потомством практично в будь-якому віці — це стало можливим завдяки розвитку допоміжних репродуктивних технологій. Тільки подумати про це потрібно заздалегідь, залишивши собі шанс на відступ.
Відсутність партнера, невисокий соціальний статус або маленький дохід — ці та інші проблеми можна вирішити.
Фінансові негаразди долаються за допомогою власних зусиль, страхи і небажання мати дітей можна пропрацювати з психологом, а негативні зміни у здоров’ї і зовнішності попередити за допомогою лікарів.
Medical Plaza радить не втрачати час! Через кілька років, коли ситуація зміниться, може бути вже пізно. Можливості жіночої репродуктивної системи обмежені: оваріальний резерв з віком виснажується.
Саме таким жінкам, які зараз не хочуть мати дітей, але можливо захочуть в майбутньому ми рекомендуємо скористатися програмою «Відстрочене материнство». Це саме те, що потрібно робити, якщо не хочеш дитину в даний життєвий період, але не виключаєш її появи пізніше.
Суть процедури
Суть процедури в тому, що після стимуляції яєчників у жінки роблять забір яйцеклітин і піддають їх так званій вітрифікації — швидкому заморожуванні при температурі -196 ° C з використанням кріопротекторів, щоб запобігти утворенню великих крижаних кристалів.
Час зберігання замороженого біоматеріалу не обмежений. Таким чином можна зберігати яйцеклітини протягом багатьох років, щоб використовувати їх в майбутньому.
Період «репродуктивної молодості» жінки не такий довгий, наші лікарі-репродуктологи рекомендують звертатися з приводу процедури ветріфікаціі яйцеклітин у віці до 30 років. Це не означає, що процедуру не можна провести пізніше, проте якість і кількість яйцеклітин з віком може погіршуватися.
Звертаємо вашу увагу, що медичний центр Medical Plaza має власний кріобанк, де біоматеріал зберігається з дотриманням всіх правил при повній анонімності.
Пам’ятайте, відстрочене материнство — вдалий варіант, щоб поєднувати щасливе материнство з високими вимогами, які наша епоха висуває до професіоналів. Ви зможете завагітніти тоді, коли вважаєте за потрібне. І не доведеться переживати про те, що втрачені роки або є ризики для здоров’я. Чекаємо вас в нашому медичному центрі!
Відео
Как реагировать, когда люди спрашивают вас, когда у вас будут дети: Life Kit: NPR
Как реагировать, когда люди спрашивают вас, когда у вас будут дети: Life Kit Если вы решили не иметь детей, ваша жизнь будет отличаться от того, что вы, возможно, видели в детстве.
Вот как построить свою жизнь без детей, с постоянным партнером или без него. Мы говорим о поиске сообщества, планировании будущего, составлении финансового плана и реагировании на некоторые комментарии и суждения других людей.
Перспектива
По
,
,
,
Ана Гальвань
Итак, вы не хотите детей. Вот как отвечать на нежелательные комментарии
Согласно опросу Pew Research Center, проведенному в 2021 году, растущая доля бездетных взрослых в США не рассчитывают когда-либо иметь детей. Некоторые люди называли конкретные причины, такие как состояние здоровья или финансы, но многие говорили, что просто не хотят этого делать.
Если это вы, вы можете столкнуться с нежелательными комментариями или вопросами. Анджела Л. Харрис может рассказать. Она не имеет детей по своему выбору, и она говорит, что люди часто сомневаются в ее выборе или хотят знать все подробности.
Харрис имеет докторскую степень в области клинической психологии и является основателем #NoBibsBurpsBottles, интернет-сообщества для чернокожих женщин, не имеющих детей. Она говорит, прежде всего, помнить, что ты никому ничего не должен объяснять: «Если тебе не хочется объяснять, не объясняй. Твоя жизнь — это твоя жизнь».
Узнайте больше о построении жизни без детей по выбору в выпуске Life Kit вверху страницы или в Apple Podcasts или Spotify .
Харрис склонен делиться. «Я все время объясняю свой выбор, особенно если кому-то это интересно», — говорит она. «Так мы собираемся уменьшить стигму».
Иногда ответы Харриса могут быть более искренними; в других случаях она выбирает легкомыслие.
«Я думаю, что вы можете ответить игриво и шутливо, — говорит она.
Вот некоторые из ее ответов на общие комментарии:
Ана Гальван для NPR Ана Гальван для NPRАна Гальван для NPR
Ана Гальван для NPR Ана Гальван для NPR Ана Гальван для NPRХаррис признает, что этот разговор с родителями или вашим партнером может быть трудным. Она настаивает на том, чтобы подождать, пока вы не почувствуете, что готовы к обсуждению.
«В какой-то момент, когда человек чувствует себя комфортно [и] уверен в своем путешествии, я бы посоветовал сесть со своим родителем и сказать: «Эй, мама, папа, братья и сестры, двоюродные братья, я не планирую иметь детей. Я Буду признателен, если вы перестанете спрашивать меня, когда у меня будут дети.'»
А в плане общения с партнером? «Ключевое слово — разговор», — говорит Харрис.
Ваша очередь: если вы по своему выбору являетесь бездетным, мы хотели бы услышать, как вы отвечаете на нежелательные вопросы и комментарии.
С какими комментариями и вопросами вы сталкиваетесь как взрослый, который решил не иметь детей? Мы хотели бы услышать, как вы ответите. Напишите нам по телефону [email protected] с темой «Без детей», ваш ответ, ваше имя и местонахождение до среды, 3 мая, и мы можем опубликовать его на NPR.org.
Ведущей аудио части этого эпизода была Мариэль Сегарра, продюсером выступила Клэр Мари Шнайдер, а отредактировала Меган Кин. История была адаптирована для цифровых технологий под руководством Бека Харлана. Цифровой редактор отредактировала Даниэль Нетт.
Слушайте Life Kit на Подкасты Apple и Spotify или подпишитесь на нашу рассылку .
Сообщение спонсора
Стать спонсором NPR
Женщина не хочет детей, но ей сказали, что она передумает
- В детстве я думала, что выйду замуж и заведу детей, потому что все так делали.
- Чем больше я думала о детях, тем больше стресса и беспокойства я чувствовала.
- Будучи взрослой, я не хочу собственных детей и сосредотачиваюсь на том, чтобы быть рядом со своими племянницами.
Спасибо за регистрацию!
Получайте доступ к своим любимым темам в персонализированной ленте, пока вы в пути.
«Я не хочу, чтобы кто-то был похож на меня», — признался я однажды другу дрожащим от слез голосом. я думаю мне было бы 9или 10.
Хотя у меня не будет диагностирована депрессия в течение нескольких лет — и я еще недостаточно знал об аутизме, чтобы даже рассматривать возможность — я чувствовал что-то внутри себя, что я не хотел передавать биологическим детям .
Если мои гипотетические потомки были обречены на изоляцию, одиночество и меланхолию, то кто я такой, чтобы вырывать их из эфира и помещать на Землю? Я никак не мог нести мир для кого-то другого.
Это только раздавит нас обоих.
Все говорили мне, что я передумаю
Если ребенок сомневается в возможности иметь детей, типичный ответ: «Ты передумаешь, когда станешь старше». Мой разум сместился и изменился, но не в том направлении, в котором люди могли бы ожидать. С периодом полового созревания и юности пришли уроки беременности и родов. В результате незапланированная беременность стала одним из моих самых больших страхов к тому времени, когда я стала подростком. Я все еще боюсь этого.
Сегодня я вижу объективную красоту беременности и родов. Они прекрасны так же, как прекрасна змея, раздвигающая челюсть, чтобы поглотить добычу. Красота существует в природе, даже когда природа кровава. Но я не хочу на собственном опыте ощутить красоту беременности. Не больше, чем я хотел бы, чтобы гигантская змея обвилась вокруг моей головы.
Раньше я считал усыновление разумным решением. Но я был неправ. Исключение из уравнения рождения и генетики не избавило от беспокойства.
Когда я позже влюблялась в людей, которые хотели детей, я пыталась представить себя матерью. Мой разум всегда останавливался, когда в животе возникало болезненное чувство. Даже в мечтах я не мог представить себе терпеливую, заботливую версию себя. Она была мифической: криптид, запечатленный только на расфокусированных изображениях.
Мне стыдно за то, что я не хочу детей
Не должно быть вины за выбор жизненного пути без собственных детей, но мне все равно стыдно. Я не могу избавиться от ощущения, что мне не хватает какой-то жизненно важной части женственности, потому что я никогда не чувствовала «детскую лихорадку». В то же время я не позволю этому чувству неадекватности подтолкнуть меня к тому, что было бы несправедливо по отношению к себе и моему будущему ребенку.
У меня не будет детей, и я считаю, что решение для меня правильное, точка. Несмотря на возражения моего 10-летнего «я», многие инвалиды — замечательные родители. Я верю, что могла бы стать матерью, если бы захотела.
